Соната
Соната (італ. senate, від лат. sonare — звучати) — жанр інструментальної музики, призначеної для одного або кількох інструментів; інструментальний твір, що складається із трьох-чотирьох різних за характером і темпом частин.
Термін «соната» відомий з XVI ст. Спочатку цим терміном називали будь-який інструментальний твір. На початку XVII ст. утворилося два типи сонат: церковні сонати (sonata da chiesa) та камерні сонати (sonata da camera). Соната для скрипки з чітко виписаною і розробленою партією клавіру з'явилася у Й. С. Баха. У середині XVIII ст. інтенсивно формувався тип класичної сонати, і до кінця століття цей процес завершився.
Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен та інші композитори творили в жанрі класичної сонати. Композитори - романтики збагатили й переосмислили цей жанр. Для розвитку сонати багато зробили Ф. Шопен, Р. Шуман, Ф. Ліст, Й. Брамс, Е. Гріґ та ін.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. з'являються сонати у французьких композиторів Г. Форе, П. Дюка, М. Равеля, К. Дебюссі та російських композиторів О. Скрябіна, М. Метнера.
У XX ст. соната залишається одним із провідних музичних жанрів. Нові образи й засоби виразності істотно змінюють її вигляд — це сонати С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, Б. Бартока.
Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната М. Березовського та фортепіанні сонати Д. Бортнянського. Пізніше до цього жанру звертались М. Лисенко, В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Тіца, Р. Сімович, Ю. Щуровський, В. Сєчкін та ін.
Жанр сонати вирізняється чіткою структурою. Першу частину сонати пишуть у сонатній формі.
Термін «соната» відомий з XVI ст. Спочатку цим терміном називали будь-який інструментальний твір. На початку XVII ст. утворилося два типи сонат: церковні сонати (sonata da chiesa) та камерні сонати (sonata da camera). Соната для скрипки з чітко виписаною і розробленою партією клавіру з'явилася у Й. С. Баха. У середині XVIII ст. інтенсивно формувався тип класичної сонати, і до кінця століття цей процес завершився.
Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен та інші композитори творили в жанрі класичної сонати. Композитори - романтики збагатили й переосмислили цей жанр. Для розвитку сонати багато зробили Ф. Шопен, Р. Шуман, Ф. Ліст, Й. Брамс, Е. Гріґ та ін.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. з'являються сонати у французьких композиторів Г. Форе, П. Дюка, М. Равеля, К. Дебюссі та російських композиторів О. Скрябіна, М. Метнера.
У XX ст. соната залишається одним із провідних музичних жанрів. Нові образи й засоби виразності істотно змінюють її вигляд — це сонати С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, Б. Бартока.
Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната М. Березовського та фортепіанні сонати Д. Бортнянського. Пізніше до цього жанру звертались М. Лисенко, В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Тіца, Р. Сімович, Ю. Щуровський, В. Сєчкін та ін.
Жанр сонати вирізняється чіткою структурою. Першу частину сонати пишуть у сонатній формі.
Сонатна форма — це принцип викладу музичного матеріалу, який передбачає не механічне чергування частин і розділів, а взаємодію тем і художніх образів. Теми — головна і побічна — або протиставляються одна одній, або доповнюють одна одну.
Переглянути відео Л.Ван Бетховен "Місячна соната"
Завдання
1. Переписати в зошит відокремлені жовтим кольором терміни.
2. Намалювати на А4 малюнок "Нічний пейзаж".
Завдання виконати до 27.03.2020 Фото переслати у Вайбер
Завдання виконати до 27.03.2020 Фото переслати у Вайбер
Комментариев нет:
Отправить комментарий