Завдання для 7 класу з музичного мистецтва за 28.04.20

Святкова й розважальна музика

Музичні твори, призначені для відпочинку, свят і розваг, часто

називають легкою музикою. Слово до застосовується до 

різноманітних явищ і напрямів музичного мистецтва. Така

музика і справді легка для сприйняття. Розважальну музику ми 

чуємо найчастіше з естради, в цирку, по телебаченню або

просто неба. До легкої музики належать естрадні пісні й танці,

твори для вокально-інструментальних ансамблів (ВІЛ). Така

музика покликана передусім розважити слухачів, створити їм 

гарний настрій. 

Легка музика, що звучала під час свят, розваг і народних, гулянь, завжди захоплювала людину, подавала святкового настрою, створювала особливу радісну атмосферу.

Зазвичай легку розважальну музику — пісенну чи танцювальну— виконують під акомпанемент естрадного оркестру або ансамблю. До естрадного оркестру поряд із інструментами, традиційними для симфонічного оркестру, належать саксофони, електрогітари, ударна установка, синтезатор.

Програма естрадного концерту може поєднувати різноманітні виступи: музичні (спів, інструментальна п’єса), хореографічні (танцювальна мініатюра), літературно-театральні (художнє читання, гумористичні сценки, пантоміма), циркові (клоунада, жонглювання). Таким чином, синтетична і багатожанрова за своєю природою естрада тісно пов’язана з багатьма видами мистецтва.

Сьогодні естрада не обмежується концертними залами, вона знаходить шанувальників на стадіонах (зокрема па багатотисячних концертах «зірок»-виконавців), мільйони слухачів біля екранів телевізорів та у всесвітній мережі Інтернет. У той самий час естрадні виступи є невід’ємною частиною шоу-бізнесу. Слово «шоу» (з англ. «видовище») міцно ввійшло в наше життя: без шоу не можна уявити жодного визначного святкування. Чимало пісенних і танцювальних шоу сьогодні можна переглянути й по телебаченню. Зазвичай для створення телешоу застосовують найсучасніші технології у галузі звуку, освітлення, відеознімання тощо.

Шоу — захід розважального, постановочного характеру, який, як правило, відбувається перед публікою (реальною чи віртуальною).

Корені розважальної і святкової музики сягають у далеке минуле. У давнину існувала традиція виконувати розважальну музику не лише на балах, а й у парках і садах просто неба. Такі твори писали до певних церемоній, урочистостей. Прикладом може слугувати сюїта «Музика для королівського феєрверку» Георга Фридриха Генделя,яка була створена у 1749 р. на замовлення короля Георга ІІ з приводу укладання мирової договору. Король бажав, щоб на святі, яке готувалося для знаті, дипломатів і високошанованих гостей, грала лише «військова музика». Проте композитор залучив до виконання струнну групу інструментів. Генеральну репетицію провели в лондонському парку без феєрверку, тому музику почули всі охочі, як виявилося — 12 тисяч людей. На самому ж святі сюїту виконували 100 музикантів у супроводі грандіозного феєрверку.

Сюїта складається з п’яти номерів. Відкриває її, звісно, увертюра. Друга частина — «Бурре», третя — «Світ», у якій виражається благословенний спокій світу, а IV — «Радість», де яскраві партії труб мали музично зобразити тріумф. Завершується твір Менуетом у мінорі й мажорі.

Біографія Георга Фридриха Генделя

Прослухайте «Музика для королівського феєрверку» Георга Фридриха Генделя

Завдання №1 Зробити конспект уроку в зошиті. (Фото переслати у Вайбер)

Завдання №2 Відповісти на питання за посиланням 

гугл-форми https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScJKqiflf-b3PnwC8cyYGqV4a9B3ijVgma5f4AQB6juUtqhiw/viewform

Завдання для 6 класу за 24.04.20

Симфонія

Музичне вітання 

Симфонія — це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та характер. Частини симфонії чергуються за контрастним принципом. 

1-ша частина:швидка, енергійна (сонатне алегро) 

2-га частина повільна, спокійна, лірична 

3-тя частинатанцювальна (менует або скерцо) 

4-та частина яскравий, динаміч-ний фінал 

Саме симфонія краще за решту видів музики здатна передати картину суперечливих почуттів. Недарма вона свого часу так упев-нено витиснула свою попередницю — танцювальну сюїту. Відбулося це в другій половині XVIII століття. 

Симфонія населена різними «героями» — мелодіями чи темами, і ці мелодії не просто впливають одна на одну, а й взаємодіють та конфліктують. 

Упродовж багатьох століть розвитку музичного мистецтва сформувалися такі симфонічні жанри : симфонія, увертюра,симфонічна поема і фантазія, картина, а також концерт. 

Вони беруть початок від появи симфонічного оркестру (середина XVIII ст.)— великого колективу музикантів, які грають на різних інструментах під керівництвом диригента.

Тривалий час план розташування інструментів в оркестрі змінювався. Відомий диригент Леопольд Стоковський запропонував стандартний план розміщення музикантів, який назвали «американським».

Стоковський розмістив усі скрипки ліворуч від диригента, віолончелістів - пра воруч. А кількість виконавців на духових інструментах збільшив удвічі. Таке розташування музикантів – виконавців використовують у більшості оркестрів світу.

«Батьком класичної симфонії» або родоначальником цього музичного жанру вважають Йозефа Гайдна, автора понад 100 симфоній. Франц Йозеф Гайдн (1732 - 1809)— австрійський композитор, один із засновників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.

Симфонія No 45 Ф. Й. Гайдна здавна має назву «Прощальна». Так само її прийнято іменувати «Симфонією зі свічками». Такі підзаголовки обґрунтовані традиціями виконання цього твору. В останній частині симфонії музиканти один за одним гасять свої свічки і тихо йдуть. Симфонія завершується при світлі двох палаючих свічок за вмираючим дуетом двох скрипок.

Слухання музики: Послухайте першу частину симфонії No 45 «Прощальна» Ф. Й. Гайдна:

Фінал «Прощальної симфонії» складається з двох частин. Перша привертає увагу легкою мелодією скрипки, в якій звучать і сум, і тривога, і бадьорість. У другій частині музика безтурботна, у ній лише інколи миготять легкі похмурі тіні. Поступові затихання музичних інструментів і покидання музикантами сцени — справді незабутні. Завершується симфонія тихо, просвітлено, а заключні звуки скрипок лунають дещо запитально та трохи невизначено.

Слухання фіналу «Прощальної симфонії» Ф. Й. Гайдна

Розучування пісні:

Практичні завдання :

1. Зробіть конспект в зошиті основних понять 2. Поміркуйте , який настрій створює 1 частина ― Прощальної симфонії? 3. Назвіть симфонічні жанри, про яких йшла мова на уроці?

4. Фото конспекту та відповіді на питання переслати у Вайбер

Завдання для 8 класу за 23.04.20

Реалістичний стиль в образотворчому мистецтві

Переглянути відео

Опрацювати в підручнику с. 164-167

Завдання. Намалювати реалістичну композицію в побутовому жанрі на тему українських народних обрядів. стор. 174

Завдання для 5 класу за 17.04

Діалог музики та живопису

 Ви вже зрозуміли, що форми взаємозв’язку мистецтв бувають надзвичайно різні. Співдружність музики, поетичного слова, танцювальних рухів, театралізованої дії виникла здавна у народних обрядах. У професійному мистецтві — в опері та балеті, у театрі і кіно — музика стала невід’ємним компонентом мистецької взаємодії.

 Багато спільного є між музикою та образотворчим мистецтвом, хоча їхні художні мови дуже відрізняються, особливо способом сприймання. Музика належить до часових мистецтв і сприймається слухом, а живопис, графіка, скульптура, архітектура - це просторові мистецтва, які ми сприймаємо зором. Тому їх взаємодія досить складна і розвивається у різних напрямах.

  Поміркуйте над словами художника: «Мої думки — фарби, мої фарби — наспіви...». Питання №1. Чи можна віднести цю думку лише до образотворчого мистецтва?

 Подивіться на картину та поміркуйте про «музикальність» живопису. Питання №2. №3 На якому інструменті грає дівчина? Чи можна уявити характер цієї музики?

 Музика нерідко надихає художників і скульпторів на створення портретів музикантів-виконавців, натюрмортів із музичними інструментами, картин із музичними назвами: прелюдія, соната, симфонія, ноктюрн, фуга тощо. У такий спосіб вони створюють образи МУЗИКИ. І навпаки мотиви й особливості просторових мистецтв проникають у музику: виникають звукові «портрети» і «пейзажі» — фортепіанні акварелі, етюди-картини або симфонічні ескізи, фрески.

                 Клод Дебюссі, Симфонічна сюїта «Море»

Прослухайте музику

Завдання №1. Відповісти в зошиті на питання №1,2,3. Фото переслати у Вайбер

Завдання №2. Намалювати морський пейзаж. Фото прерслати у Вайбер.

Завдання для 8 класу за 16.04.20

Театральне мистецтво доби класицизму

Переглянте відео

Переглянте презентацію та зробіть конспект за матеріалами презентаціїї. Фото конспекту переслати у Вайбер

Завдання з музичного мистецтва для 7 класу за 14.04 та 21.04

Електронна музика та її інструменти

Сьогодні на уроці ми познайомимося з електронною музикою, з сучасними електронними музичними інструментами. 

Завдання 1. Записати в зошиті конспект (слайд 2-5). Фото конспекту переслати у вайбер.

Ера електронної музики

Електронна музика тісно пов’язана і є своєрідним продовженням звукозапису. Із самого початку електронна музика увійшла до найбільш авангардних течій мистецтва XX століття. У 1926 році в Нью-Йорку вперше відбулася радіотрансляція поліфонічного електроінструменту «Піанорад».

В 1939 році Джон Кейдж створив композицію «Вигаданий пейзаж №1», що вважається першою композицією, в якій було використано попередньо записані немузичні звуки (відтворювані з двох грамофонів).  Творці власне електронної музики працювали над штучною електричною генерацією звуку, його  перетвореннями та організацією в цілісні музичні твори. Першою значною композицією цього напрямку стали твори К. Штокгаузена, що є найвидатнішим творцем німецької електронної музики.

У 1950-х роках відкриваються музичні студії, які застосовували в музиці світлові ефекти та фотознімки. Незабаром радянським інженером Є. Мурзіним був сконструйований фотооптичний синтезатор та відкрита студія електронної музики, в якій працювали композитори А. Шнітке, С. Губайдуліна, Е. Денисов та інші. Із розвитком комп’ютерних технологій починають створювати музику за допомогою комп’ютерів. Найвидатнішими творцями електронної музики з часів її початку до 1970-х років були Е. Варез, Я. Ксенакіс, К. Штокгаузен, Д. Кейдж, Л. Ноно та інші.

У 1970-х роках електронна музика входить до масової культури. З’являється традиція використовувати в творах запис гри інших виконавців. Виходять перші альбоми електронної популярної музики. До найзначніших творців цього напрямку належать гурти «DEVO», «Ultravox», «Japan», «Yellow Magic Orchestra», «Kraftwerk» тощо. У 1980-х роках техно та хауз відкриють епоху танцювальної електронної музики. У ній ритми значно швидші й точніші за ритми традиційних ударних інструментів. Ця музика створювалася для танцювальних клубів. Серед найвідоміших ді-джеїв (авторів танцювальної електронної музики) — Tiesto, Paul van Dyk, BT, Armin van Buuren тощо.

У XXI столітті електронна музика продовжує динамічно розвиватися. Клубну музику можна часто зустріти в композиціях сучасних поп- та хіп-хоп виконавців. Кейко Мацуї — японська піаністка і композитор, яка виконує музику в стилі нью-ейдж. Ця музика рідко порушує проблеми реального світу, але споглядає світ ідеалізований. Така музика часто використовується для релаксацій і звернена до живої природи і національної культури. 

Кейко Мацуї. «Tears of the Ocean»

      Keiko Matsui - Deep blue

«Space»  - французький гурт, який виконує музику в жанрі космічної електронної музики та диско. Гурт був створений в 1977 році Дідьє Маруані, Роланом Романеллі і Янніком Топом. У ранній період музиканти підкреслювали фантастичність музики та виступали в костюмах, схожих на скафандри.

"Space" Just Blue

"Space" Magic Fly

Завдання 2. Пройти опрос 

Завдання для 8 класу 02.04 та 09.04

Музика доби романтизму

Услід за класичним періодом в розвитку музичного мистецтва прийшов романтичний. Музика цього стилю відрізняється енергією, інтенсивністю і пристрасністю. Строгі музичні форми набули експресії та виразності. Музика романтизму— це звернення до людської душі, народної музики, історії народу.

Розвиток музичного романтизму (2-а чверть 19 ст.) пов’язаний із творчістю таких композиторів: Ф. Шопен (Польща), Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон-Бартольді, Р. Шуман, Р. Вагнер (Німеччина), Ф. Ліст (Угорщина), Г. Берліоз, Д. Обер, Дж. Мейербер, Л. Герольд (Франція), В. Белліні, ранній Дж. Верді (Італія), О. Аляб’єв, О. Верстовський, ранній М. Глінка (Росія) та інші.

Особлива увага романтиків була прикута до душевного світу людини, що підсилило роль лірики у їхніх творах. Розпочався пошук нових засобів емоційної виразності, щоб глибоко і проникливо розкрити багатий світ людських переживань, надати перевагу почуттям над розумом, підсилити інтерес до життя простих людей, перенісши акцепт па народне мистецтво, музику побуту.

Характерні риси музичного романтизму: 

1. протиставлення ідеального світу та повсякденності; 

2. відображення проблем людини, її конфлікту із зовнішнім світом, самотності; 

3. звернення до народної творчості, національної культури, історичного минулого; 

4. переважання національно-патріотичних і демократичних тем, любові до природи.

В епоху романтизму отримали розквіт новітні жанри: 

1. народно-побутова, фантастична і романтико-героїчна опери, 

2. балада,

3. пісня, 

4. романс, 

5. танець, 

6. програмна симфонія, 

7. програмна концертна увертюра, симфонічна поема, 

8. концертні музично-драматичні твори, 

9. характеристичні фортепіанні п’єси, 

10. лірична фортепіанна мініатюра,

11. камерні жанри.

Франц Шуберт 

австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці

Найважливіше місце в його творчості зайняла пісня для голосу та фортепіано, що стала новою художньою формою у концертній вокальній музиці. Його експромти, сонати, фантазії с доказом надзвичайно багатої уяви і надзвичайної гармонійної ерудиції. Двадцять опер та численні церковні твори композитора (7 мес, оферторіїв, гімнів, магніфікатів, кантат) за життя були не досить популярними. Він здобув визнання як пісняр, а майже всі його великі інструментальні твори вперше було виконано через кілька десятиліть після смерті.

 Фредерік Шопен 

польський композитор і піаніст. 

Музикою почав займатися досить рано, у вісім років вже концертував і мав неабияку популярність у Варшаві. Фортепіанна творчість видатного польского романтика Фредеріка Шопена охоплює багато жанрів: концерти, сонати, балади, фантазії, ноктюрни, прелюдії, експромти, вальси, скерцо тощо. Незважаючи на відсутність програмних назв у цих творах, вони з надзвичайною емоційною проникливістю розкривають складний душевний світ особистості, втілюють широку палітру емоцій і почуттів.

Нікколо Паганіні  

італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист.

Паганіні вражав слухачів пафосом виконання, яскравістю образів, польотом фантазії, драматичними контрастами, надзвичайним віртуозним розмахом гри. У його творчості повною мірою виявлялися особливості італійського народного імпровізаційного стилю. Паганіні першим з скрипалів виконував концертні програми напам’ять,розширив сферу впливу скрипкового мистецтва, заклав основи сучасної техніки гри на скрипці. Він широко використовував весь діапазон інструменту, застосовував у грі розтяжку пальців, стрибки, різноманітну техніку подвійних нот, флажолети, pizzicato, ударні штрихи, гру на одній струні. Деякі твори Паганіні настільки технічно складні, що після його смерті довгий час вважалися невиконуваними.

Луї Гектор Берліоз 

французький композитор, диригент, музичний письменник.

Берліоз — яскравий представник романтизму в музиці, творець романтичної програмної симфонії. Мистецтво Берліоза багато в чому споріднене творчості Віктора Гюго в літературі і Е. Делакруа в живописі. Художник-новатор, Берліоз сміливо запроваджував нововведення в області музичної форми, гармонії і особливо інструментування (видатний майстер оркестровки), тяжів до театралізування симфонічної музики, грандіозних масштабів творів.

Ференц Ліст 

угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи.

Ф. Ліст — перший піаніст, який виступав із сольними концертами.Зробив численні фортепіанні транскрипції сцен із опер, симфоній, каприсів Паганіні та пісень Шуберта. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а його органні твори посіли чільне місце в репертуарі органістів. Основний принцип творчості Ф. Ліста — програмність. В основі більшої частини його творів лежить поетично-сюжетний задум. За допомогою програми Ліст намагався надати мистецтву більшої доступності для слухача. А його фортепіанний стиль відкрив нову еру в історії фортепіанного мистецтва.

Завдання:

1. Зробити конспект уроку.

2. Підготувати повідомлення про одного з композиторів доби романтизму. (Можно в зошиті)

Фото переслати у Вайбер.

Завдання для 6 класу за 27.03 та 03.04

Рондо. Сюїта

Ознайомлення з історією виникнення музичної форми рондо.

1. Форма рондо спершу з'явилася в літературі – це назва строфічної організації вірша, яка склалася у середньовічній французькій поезії. У музиці  рондо виникло в 17 столітті. Особливість рондо полягає в тому, що це не лише камерно-інструментальний жанр, але й певна будова музики

2. Музична форма,що виникла з пісень-хороводів середньовічної Франції,в яких  відбувалося чергування співу солістів і хору. Солісти співали різні заспіви із змінною мелодією( епізоди), а хор незмінний однаковий приспів (рефрен). Починався хоровод із співу хору і хором закінчувався, утворюючи «коло», що і означає в перекладі слово «рондо».

Рондо - це музична форма де відбувається чергування рефрену(постійної частини) та епізодів (змінної частини).

Сьогодні на уроці ми будемо слухати та аналізувати музичний твір Моцарта «Рондо в турецькому стилі». Це третя частина фортепіанної Сонати ля мажор і вона має свої особливості, що полягають в її надзвичайній популярності, назві, та музичній формі.

Моцарт як справжній геній був новатор і любив різні експерименти, тому рондо в турецькому стилі композитор відступає від будови класичного рондо і починає свій твір не з рефрену, а з епізоду,  при чому  і рефрени і епізоди кожний раз повторюються двічі.

Історія популярності «Рондо в турецькому стилі» В.А.Моцарта. 

·                    Пройшло двісті років, але музика «Rondo ala turco» залишається популярним. Щоб зрозуміти таємницю його популярності зробимо невеликий екскурс в історію.  Австрійці 18 століття ( саме тоді жив Моцарт)захоплювалися музикою турецьких військових оркестрів. Турція та Австрія були давніми й найлютішими ворогами і воювали з перервами з початку 16 ст. до 18 ст.

·         Однак не зважаючи на постійну ворожнечу австрійці дуже цікавилися турецькою культурою і музикою. Вперше вони познайомилися з грою турецьких музикантів у 1699р.коли до Відня прибула турецька делегація, щоб відсвяткувати підписання Карловицької мирної угоди. Охорону делегації несли яничари, а супроводжував військовий оркестр, який дав кілька публічних концертів для віденців. Австрійці були в такому захопленні що намагалися імітувати турецьку музику на європейських музичних інструментах. З`явились і фальшиві турецькі оркестри, коли корінні австріяки вдягались у яничарський одяг, і грали на привезених з Турції музичних інструментах.

Дуже вдало передав В.А.Моцарт стилістику турецької військової музики в 3 частині фортепіанної Сонати ля мажор за що слухачі дали їй назву «Турецький марш». Згодом «Турецький марш» відокремився від Сонати і почав самостійне концертне життя .

 Раніше, турецькі яничари ніколи під музику строєм не ходили. Музику грали перед боєм, під час бою, і після бою, щоб відсвяткувати перемогу, а також під час урочистих заходів. Під час парадів яничари просто йшли пішки, не «в ногу», дуже часто навіть пританцьовували з вигуками .Зараз існують показові виступи.

Сюїта

Учні, чи чули ви колись різні музичні твори об’єднані між собою спільним задумом?

Швидше за все, що чули, адже такі твори є в програмі молодших класів і навіть старших груп садочків. Сьогодні ми поговоримо про сюїти, а також обов’язково послухаємо їх та познайомимося з представниками які творили в цьому цікавому музичному жанрі.

Нерідко композитори створюють сюїти, які складаються з багатьох частин – п’єс, що, як правило, пов’язані за змістом спільною програмою чи єдиною темою. Найчастіше частини сюїти дуже відрізняються одна від одної, будуються за контрастом. У цьому полягає основна відмінність сюїти від інших жанрів інструментальної музики (сонати, симфонії, концерту), де кожна вступна частина доповнює і продовжує попередню, а перехди між ними плавні, ледь помітні.

Отже, сюїта – це жанр інструментальної музики, 

музичний твір, що складається з самостійних контрасних 

частин, об’єднаних спільним художнім задумом або 

програмою.

Слухання Шарль Каміль Сен-Санс Сюїта Карнавал тварин.

«Карнавал тварин»— сюїта («зоологічна фантазія») для камерного ансамблю Каміля Сен-Санса. Складається з 14 частин.

1.           «Вступ і Королівський марш лева» — фр.Introduction et Marche Royale du lion. У короткій інтродукції після тремоло двох фортепіано струнні вступають з основною темою, а після розходяться глісандо по всьому фортепіанному діапазону. Починається марш, в якому звучать фанфари, виконувані на фортепіано, і грубуваті хроматичні ходи, що зображують гарчання лева.

2.           «Кури та півні» — фр. Poules et Coqs. Кларнет, скрипки, альт, фортепіано. Настирливі повторювані звуки, що зображують квоктання курей, перемежовуються з мотивом півнячого кукурікання. «Курячий» мотив взято з клавесинової сюїти Франсуа Куперена.

3.           «Антилопи» (швидкі тварини) — фр. Hémiones (animaux véloces)^[2]. Два фортепіано виконують швидкі пасажі.

4.           «Черепахи» — фр. Tortues. Струнні і два фортепіано. Цитується канкан з оперети Оффенбаха «Орфей у пеклі», але уповільнений в кілька разів, що створює комічний ефект.

5.           «Слон» ― фр. Eléphant). Контрабас і два фортепіано. Вальсоподібна мелодія, гра контрабасом, заснована на запозиченнях двох тем: танцю сільфія з драматичної легенди Берліоза «Засудження Фауста» і Скерцо з музики Мендельсона до комедії «Сон в літню ніч». Комізм полягає в тому, що музика, що замислювався як легка і повітряна і в оригіналі виконується інструментами високого регістру, передана нерухливому інструменту, і звучить у нижній частині діапазону, зображуючи танцюючого слона.

6.           «Кенгуру» — фр. Kangourous. Два фортепіано. Гострі стакатні звучання з форшлагами зображують стрибки кенгуру.

7.           «Акваріум» — фр. Aquarium. Флейта, скляна гармоніка, струнні, фортепіано. Звучання флейти, що грає мелодію, відтіняється «булькаючими» звучаннями і глісандо у фортепіано і скляної гармоніки, створюючи картину акваріума.

8.           «Персонажі з довгими вухами» — фр. Personnages à longes oreilles. Скрипки чергуванням дуже високих і дуже низьких звуків зображують ослиний крик.

9.           «Зозуля в глибині лісу» — фр. Le coucou au fond des bois. Кларнет і два фортепіано. На тлі розмірених акордів у фортепіано, що зображують ліс, кларнет (який, згідно з вказівкою автора, розміщується за лаштунками) періодично грає два звуки, подібні куванню зозулі.

10.        «Пташник» — фр. Volière. Флейта, струнні і два фортепіано. На тлі «шелестить» тремоло у струнних флейта грає мелодію з трелями і стрибками, зображаючи пташиний спів.

11.        «Піаністи» — фр. Pianistes. Два фортепіано у супроводі струнних грають гами і вправи в стилі Ганон або Черні. Ця частина без перерви переходить у наступну.

12.        «Викопні» — фр. Fossiles. Кларнет, ксилофон, два фортепіано і струнні. Сен-Санс цитує власну симфонічну поему «Танець смерті», дитячі пісеньки «Ah! vous dirai-je, maman» і «Au clair de la lune», а також каватину Розіни з опери Россіні «Севільський цирульник».

13.        «Лебідь» — фр. Le Cygne. Віолончель і два фортепіано. Співуча мелодія у віолончелі зображує плавний рух лебедя поверхнею води, а фігурації у фортепіано — брижі на ній. На музику «Лебедя» хореограф Михайло Фокін в 1907 році поставив знаменитий балетний номер «Вмираючий лебідь» для Анни Павлової. Сен-Санс був здивований таким трактуванням — в його п'єсі лебідь не вмирає — але не заперечував проти неї.

14.        «Фінал» — фр. Finale. Виконує весь ансамбль. Весела і легка головна тема перемежовується мотивами з попередніх частин.

Завдання.

1. Зробити конспект головних понять рондо та сюїта

2. Підготовити повідомлення в зошиті про Вольфганга Амадея Моцарта та Шарль Каміль Сен-Санса

Фото зошита перслати у Вайбер