Завдання для 8 класу за 14.05.20

Стильовий синтез. Творчість Тараса Шевченка і Миколи Лисенка

Художня творчість, як ви вже розумієте, завжди зумовлена історичною епохою та панівними в ній світоглядними ідеями. Проте авторський стиль залежить також від загальних особливостей національної культури й від особистості митця, його естетичних ідеалів і устремлінь.

Українське мистецтво XIX ст. — це період розвитку романтизму, а потім — реалізму. Ознаки цих стилів можуть співіснувати в культурі й у творчості окремих митців по-різному. У народів, що вели боротьбу за свою національну незалежність, реалізм розвинувся пізніше. Це тому, що сильнішими були романтичні мотиви, пов’язані зі ствердженням національної самобутності, зверненням до славної історії, до народної творчості. Бурхлива епоха висунула новий тип митця — громадського діяча з принципами демократизму і народності, що зумовлювало реалістичне світосприймання. До такого типу митця-громадянина належали Великий Кобзар, поет і художник Тарас Шевченко (1814-1861) і видатний композитор, фундатор вітчизняної музики Микола Лисенко (1842-1912).

Що ж єднає ці постаті? Як відомо, Т. Шевченко народився в сім’ї кріпаків, і його лише в дорослому віці викупили з кріпацтва. М. Лисенко ж походив з дворянської родини. Йот мати закінчила інститут шляхетних панянок і розмовляла здебільшого французькою мовою. Діяльність поета припадає на першу половину XIX ст. — на добу романтизму, зародження української національної ідеї. Композитор писав музику в другій половині цього самого століття — у час суворих заборон української культури й проникнення реалістичних ідей у мистецтво. Чому ж їх поставлено поряд?

На поглядах обох митців позначилися ідеї романтизму, який в українській художній культурі тривав до середини XIX ст., а в музиці — до початку XX ст. Цей стиль нерідко поєднувався з властивостями реалізму, інколи — класицизму чи бароко, породжуючи своєрідний стильовий синтез.

Проте єднає Шевченка і Лисенка не належність до митців-романтиків і не безперечна підвищена емоційність творів. їх об’єднує те, що вони втілювали національні художні ідеали в творчості, правдиво відтворювали життя свого народу, хоча й різними мистецькими засобами.

Обоє були закохані в народну ііісню. Із дитинства вона стала супутником життя Тараса. Микола Лисенко все життя збирав і обробляв український фольклор, який став основою його творчості.

Єднає їх також те, що митці досконало опанували європейський досвід і досягли висот професіоналізму у творчості. Як і закликав Т. Шевченко: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Тарас Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив із срібною медаллю. Становлення митця і громадянина відбувалося в епоху панування романтизму в образотворчому мистецтві, тому в юнацькі роки його твори були охоплені романтичним духом. Улюблений учень К. Брюллова, Т. Шевченко, відійшовши від академізму класичної освіти з його умовністю відтворення дійсності, прокладав нові шляхи у творчості. Віддавши данину романтизму як у поезії, так і в малярстві, зрілим майстром він приходить до реалізму.

Відомо понад 1000 зразків образотворчого мистецтва Т. Шевченка в портретному, пейзажному, побутовому жанрах, з яких не всі збереглися. Вони домінували в його творчості, хоч він також створював композиції на історичні, міфологічні, релігійні теми. Своїм фахом Т. Шевченко вважав саме малярство. Особливе визнання мали його офорти. За них українському митцю було присвоєно звання академіка з гравюри.

Ще в молодості Т. Шевченко став популярним портретистом. Особливою витонченістю, поетичністю вирізняються романтичні жіночі портрети. Проте створеним наприкінці життя портретам акторів Михайла Щепкіна та Айри Олдріджа притаманна реалістичність зображення.

У численних автопортретах митець наче намагався зазирнути у власну душу. Перша спроба пізнати себе виявилася в романтичному автопортреті (1840), з якого на глядача дивиться сповнена творчої наснаги молода людина. Автопортрети пізнього періоду творчості сприймаються як драматична сповідь людини про життя, сповнене тяжких випробувань долі.

Порівняйте перший і останній автопортрети митця. Чим вони відрізняються? Про який душевний стан свідчить вираз обличчя?

Під час подорожей Україною митець створив велику кількість рисунків та акварелей, у яких змалював чудову природу краю та його історичне минуле, сцени з життя селян. Романтичний дух часу, яскраво виражений у поезії Кобзаря, вніс у його мистецькі твори елементи новаторства. Про це свідчать шість ранніх офортів до альбому «Живописна Україна», які зачаровують правдивими образами, графічною технікою, зокрема світлотіньовими ефектами. У найдраматичніший період життя на засланні Т. Шевченко зображував сувору природу Казахстану, з щирим співчуттям малював казахів у їхньому важкому повсякденні, створив серією глибоко реалістичних малюнків.

На високий щабель в українському' малярстві підносить Т. Шевченко побутовий жанр, колоритно розповідаючи фарбами про історії з народного життя. У його творчості вперше в українському' мистецтві зі такою силою прозвучало глибоке емоційне співпереживання долі простих людей.

Розкрийте сюжети картин. Що ви можете сказати про зображених людей? Проаналізуйте деталі й охарактеризуйте персонажів за їхніми позами, жестами, поглядами. Як художніми засобами Т. Шевченко передав глибину простору?


Кого він зобразив на дальньому плані у композиції «Киргизеня»?

Т. Шевченка вважають основоположником реалізму в українському образотворчому мистецтві. Реалістичним є його найбільший за розміром твір олійного живопису «Катерина», виконаний на тему однойменної поеми (1842). Про створення картини та її зміст Т Шевченко повідомляє в одному з листів:

«...Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина».

Через драму української дівчини-кріпачки митець розкриває трагедію самої України.

ВИСНОВОК. Спадщина Шевченка-художника за глибиною почуттів, силою драматизму та суворою правдою стоять разом з його полум’яними поезіями. Живопис і графіка Кобзаря дали могутній поштовх до пробудження національної свідомості, інтересу до природи та культури України. Його образи надихали багатьох художників — сучасників і послідовників (Л. Жемчужникова, І. Соколова, К. Трутовського та ін.), у творчості яких формувалися реалістичні принципи мистецтва, українська тематика стала провідною для наступного покоління митців.

Хто автор духовного гімну України «Молитва за Україну»?

Для всіх українців Кобзар став національним символом. З-поміж митців, які продовжували справу Т. Шевченка з розбудови української культури, одне з центральних місць належить Миколі Лнсенку — композитору, фольклористу, хоровому диригенту, піаністу, педагогу. Його спадщина охоплює майже всі музичні жанри. Автор духовного гімну України М. Лисенко став музичним символом української нації.

Ніхто з композиторів не написав стільки творів на тексти Т. Шевченка, як М. Лисенко (нонад 90). Поезія Кобзаря вплинула на формування на тематично-образний зміст музики М. Лисенка.

У 1868 р. до відзначення сьомих роковин з дня смерті Т. Шевченка, майже водночас з’явилися два твори на вірші його «Заповіту». Мелодію написав полтавський учитель, комнозитор-аматор Г. Гладкий.

Молодий композитор, ще студент Лейпцизької консерваторії, Микола Лисенко написав на прохання львівської «Просвіти» свій перший, як він вважав, твір «Заповіт» для соло тенора, чоловічого хору з фортепіанним супроводом. Прочитання вірша було камерним, в елегійному ключі.

Другий твір належав Михайлу Вербицькому (1815-1870), автору Державного гімну України. Його інтерпретація поезії нагадує високе мистецтво академічного живопису, де прочитується велична ідея народного ноета-пророка, ніби в стилі античності. Тому композитор звертається до монументальних засобів: оркестру, соло баса і двох хорів — мішаного і чоловічого. Оркестровий вступ є своєрідним словом від автора, що готує слухача до сприймання слів поета.

Так виникли дві різні хорові версії: одна — монументальна, героїко-епічна, друга — лірична, камерна.

Завдання. Зробтити конспект уроку в зошиті та відповісти на питання.