Рондо. Сюїта
Ознайомлення
з історією виникнення музичної форми рондо.
1. Форма
рондо спершу з'явилася в літературі – це назва строфічної організації вірша,
яка склалася у середньовічній французькій поезії. У музиці рондо виникло в 17 столітті. Особливість
рондо полягає в тому, що це не лише камерно-інструментальний жанр, але й певна
будова музики
2.
Музична форма,що виникла з пісень-хороводів середньовічної Франції,в яких відбувалося чергування співу солістів і хору.
Солісти співали різні заспіви із змінною мелодією( епізоди), а хор незмінний
однаковий приспів (рефрен). Починався хоровод із співу хору і хором
закінчувався, утворюючи «коло», що і означає в перекладі слово «рондо».
Рондо - це музична форма де відбувається чергування рефрену(постійної
частини) та епізодів (змінної частини).
Сьогодні
на уроці ми будемо слухати та аналізувати музичний твір Моцарта «Рондо в
турецькому стилі». Це третя частина фортепіанної Сонати ля мажор і вона має
свої особливості, що полягають в її надзвичайній популярності, назві, та
музичній формі.
Моцарт як справжній геній був новатор і любив різні експерименти, тому
рондо в турецькому стилі композитор відступає від будови класичного рондо і
починає свій твір не з рефрену, а з епізоду,
при чому і рефрени і епізоди
кожний раз повторюються двічі.
Історія популярності «Рондо в турецькому стилі» В.А.Моцарта.
· Пройшло двісті років, але музика «Rondo ala turco»
залишається популярним. Щоб зрозуміти таємницю його популярності зробимо
невеликий екскурс в історію. Австрійці
18 століття ( саме тоді жив Моцарт)захоплювалися музикою турецьких військових
оркестрів. Турція та Австрія були давніми й найлютішими ворогами і воювали з
перервами з початку 16 ст. до 18 ст.
· Однак не зважаючи на постійну ворожнечу австрійці дуже
цікавилися турецькою культурою і музикою. Вперше вони познайомилися з грою
турецьких музикантів у 1699р.коли до Відня прибула турецька делегація, щоб
відсвяткувати підписання Карловицької мирної угоди. Охорону делегації несли
яничари, а супроводжував військовий оркестр, який дав кілька публічних
концертів для віденців. Австрійці були в такому захопленні що намагалися
імітувати турецьку музику на європейських музичних інструментах. З`явились і
фальшиві турецькі оркестри, коли корінні австріяки вдягались у яничарський
одяг, і грали на привезених з Турції музичних інструментах.
Дуже вдало передав В.А.Моцарт стилістику турецької військової музики в 3
частині фортепіанної Сонати ля мажор за що слухачі дали їй назву «Турецький
марш». Згодом «Турецький марш» відокремився від Сонати і почав самостійне
концертне життя .
Раніше, турецькі яничари ніколи під
музику строєм не ходили. Музику грали перед боєм, під час бою, і після бою, щоб
відсвяткувати перемогу, а також під час урочистих заходів. Під час парадів
яничари просто йшли пішки, не «в ногу», дуже часто навіть пританцьовували з
вигуками .Зараз існують показові виступи.
Сюїта
Учні, чи
чули ви колись різні музичні твори об’єднані між собою спільним задумом?
Швидше за
все, що чули, адже такі твори є в програмі молодших класів і навіть старших
груп садочків. Сьогодні ми поговоримо про сюїти, а також обов’язково послухаємо
їх та познайомимося з представниками які творили в цьому цікавому музичному
жанрі.
Нерідко композитори створюють
сюїти, які складаються з багатьох частин – п’єс, що, як правило, пов’язані за
змістом спільною програмою чи єдиною темою. Найчастіше частини сюїти дуже
відрізняються одна від одної, будуються за контрастом. У цьому полягає основна
відмінність сюїти від інших жанрів інструментальної музики (сонати, симфонії,
концерту), де кожна вступна частина доповнює і продовжує попередню, а перехди між
ними плавні, ледь помітні.
Отже, сюїта
– це жанр інструментальної музики,
музичний твір, що складається з самостійних
контрасних
частин, об’єднаних спільним художнім задумом або
програмою.
Слухання Шарль Каміль Сен-Санс Сюїта Карнавал тварин.
«Карнавал
тварин»— сюїта («зоологічна фантазія») для камерного ансамблю Каміля Сен-Санса. Складається з 14 частин.
1.
«Вступ і Королівський марш лева» — фр.Introduction et Marche Royale du
lion. У короткій інтродукції після тремоло двох фортепіано
струнні вступають з основною темою, а після розходяться глісандо по
всьому фортепіанному діапазону. Починається марш, в якому звучать фанфари,
виконувані на фортепіано, і грубуваті хроматичні ходи, що зображують гарчання
лева.
2.
«Кури та півні» — фр. Poules et Coqs. Кларнет,
скрипки, альт, фортепіано. Настирливі повторювані звуки, що зображують
квоктання курей, перемежовуються з мотивом півнячого кукурікання. «Курячий»
мотив взято з клавесинової сюїти Франсуа Куперена.
3.
«Антилопи» (швидкі
тварини) — фр. Hémiones
(animaux véloces)[2]. Два
фортепіано виконують швидкі пасажі.
4.
«Черепахи» — фр. Tortues. Струнні і
два фортепіано. Цитується канкан з оперети Оффенбаха «Орфей
у пеклі», але уповільнений в кілька разів, що створює комічний ефект.
5.
«Слон» ― фр. Eléphant). Контрабас
і два фортепіано. Вальсоподібна мелодія, гра контрабасом, заснована на запозиченнях
двох тем: танцю сільфія з драматичної легенди Берліоза «Засудження Фауста» і
Скерцо з музики Мендельсона до комедії «Сон в літню ніч». Комізм полягає в
тому, що музика, що замислювався як легка і повітряна і в оригіналі виконується
інструментами високого регістру, передана нерухливому інструменту, і звучить у
нижній частині діапазону, зображуючи танцюючого слона.
6.
«Кенгуру» — фр. Kangourous. Два
фортепіано. Гострі стакатні звучання з форшлагами зображують стрибки кенгуру.
7.
«Акваріум» — фр. Aquarium. Флейта,
скляна гармоніка, струнні, фортепіано. Звучання флейти, що грає мелодію,
відтіняється «булькаючими» звучаннями і глісандо у фортепіано і скляної
гармоніки, створюючи картину акваріума.
8.
«Персонажі з довгими вухами» — фр. Personnages à
longes oreilles. Скрипки чергуванням дуже високих і дуже низьких звуків
зображують ослиний крик.
9.
«Зозуля в глибині лісу» — фр. Le coucou au
fond des bois. Кларнет і два фортепіано. На тлі розмірених акордів
у фортепіано, що зображують ліс, кларнет (який, згідно з вказівкою автора,
розміщується за лаштунками) періодично грає два звуки, подібні куванню зозулі.
10.
«Пташник» — фр. Volière. Флейта,
струнні і два фортепіано. На тлі «шелестить» тремоло у струнних флейта грає
мелодію з трелями і стрибками, зображаючи пташиний спів.
11.
«Піаністи» — фр. Pianistes. Два
фортепіано у супроводі струнних грають гами і вправи в стилі Ганон або Черні. Ця частина
без перерви переходить у наступну.
12.
«Викопні» — фр. Fossiles. Кларнет,
ксилофон, два фортепіано і струнні. Сен-Санс цитує власну симфонічну поему
«Танець смерті», дитячі пісеньки «Ah! vous dirai-je, maman» і «Au
clair de la lune», а також каватину Розіни з опери Россіні «Севільський цирульник».
13.
«Лебідь» — фр. Le Cygne. Віолончель
і два фортепіано. Співуча мелодія у віолончелі зображує плавний рух лебедя
поверхнею води, а фігурації у фортепіано — брижі на ній. На музику
«Лебедя» хореограф Михайло Фокін в 1907 році поставив
знаменитий балетний номер «Вмираючий лебідь» для Анни Павлової. Сен-Санс був здивований таким
трактуванням — в його п'єсі лебідь не вмирає — але не заперечував
проти неї.
14.
«Фінал» — фр. Finale. Виконує
весь ансамбль. Весела і легка головна тема перемежовується мотивами з
попередніх частин.
Завдання.
1. Зробити конспект головних понять рондо та сюїта
2. Підготовити повідомлення в зошиті про Вольфганга Амадея Моцарта та Шарль Каміль Сен-Санса
Фото зошита перслати у Вайбер









