Завдання для 8 класу 02.04 та 09.04

Музика доби романтизму

Услід за класичним періодом в розвитку музичного мистецтва прийшов романтичний. Музика цього стилю відрізняється енергією, інтенсивністю і пристрасністю. Строгі музичні форми набули експресії та виразності. Музика романтизму— це звернення до людської душі, народної музики, історії народу.

Розвиток музичного романтизму (2-а чверть 19 ст.) пов’язаний із творчістю таких композиторів: Ф. Шопен (Польща), Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон-Бартольді, Р. Шуман, Р. Вагнер (Німеччина), Ф. Ліст (Угорщина), Г. Берліоз, Д. Обер, Дж. Мейербер, Л. Герольд (Франція), В. Белліні, ранній Дж. Верді (Італія), О. Аляб’єв, О. Верстовський, ранній М. Глінка (Росія) та інші.

Особлива увага романтиків була прикута до душевного світу людини, що підсилило роль лірики у їхніх творах. Розпочався пошук нових засобів емоційної виразності, щоб глибоко і проникливо розкрити багатий світ людських переживань, надати перевагу почуттям над розумом, підсилити інтерес до життя простих людей, перенісши акцепт па народне мистецтво, музику побуту.

Характерні риси музичного романтизму: 

1. протиставлення ідеального світу та повсякденності; 

2. відображення проблем людини, її конфлікту із зовнішнім світом, самотності; 

3. звернення до народної творчості, національної культури, історичного минулого; 

4. переважання національно-патріотичних і демократичних тем, любові до природи.

В епоху романтизму отримали розквіт новітні жанри: 

1. народно-побутова, фантастична і романтико-героїчна опери, 

2. балада,

3. пісня, 

4. романс, 

5. танець, 

6. програмна симфонія, 

7. програмна концертна увертюра, симфонічна поема, 

8. концертні музично-драматичні твори, 

9. характеристичні фортепіанні п’єси, 

10. лірична фортепіанна мініатюра,

11. камерні жанри.

Франц Шуберт 

австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці

Найважливіше місце в його творчості зайняла пісня для голосу та фортепіано, що стала новою художньою формою у концертній вокальній музиці. Його експромти, сонати, фантазії с доказом надзвичайно багатої уяви і надзвичайної гармонійної ерудиції. Двадцять опер та численні церковні твори композитора (7 мес, оферторіїв, гімнів, магніфікатів, кантат) за життя були не досить популярними. Він здобув визнання як пісняр, а майже всі його великі інструментальні твори вперше було виконано через кілька десятиліть після смерті.

 Фредерік Шопен 

польський композитор і піаніст. 

Музикою почав займатися досить рано, у вісім років вже концертував і мав неабияку популярність у Варшаві. Фортепіанна творчість видатного польского романтика Фредеріка Шопена охоплює багато жанрів: концерти, сонати, балади, фантазії, ноктюрни, прелюдії, експромти, вальси, скерцо тощо. Незважаючи на відсутність програмних назв у цих творах, вони з надзвичайною емоційною проникливістю розкривають складний душевний світ особистості, втілюють широку палітру емоцій і почуттів.

Нікколо Паганіні  

італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист.

Паганіні вражав слухачів пафосом виконання, яскравістю образів, польотом фантазії, драматичними контрастами, надзвичайним віртуозним розмахом гри. У його творчості повною мірою виявлялися особливості італійського народного імпровізаційного стилю. Паганіні першим з скрипалів виконував концертні програми напам’ять,розширив сферу впливу скрипкового мистецтва, заклав основи сучасної техніки гри на скрипці. Він широко використовував весь діапазон інструменту, застосовував у грі розтяжку пальців, стрибки, різноманітну техніку подвійних нот, флажолети, pizzicato, ударні штрихи, гру на одній струні. Деякі твори Паганіні настільки технічно складні, що після його смерті довгий час вважалися невиконуваними.

Луї Гектор Берліоз 

французький композитор, диригент, музичний письменник.

Берліоз — яскравий представник романтизму в музиці, творець романтичної програмної симфонії. Мистецтво Берліоза багато в чому споріднене творчості Віктора Гюго в літературі і Е. Делакруа в живописі. Художник-новатор, Берліоз сміливо запроваджував нововведення в області музичної форми, гармонії і особливо інструментування (видатний майстер оркестровки), тяжів до театралізування симфонічної музики, грандіозних масштабів творів.

Ференц Ліст 

угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи.

Ф. Ліст — перший піаніст, який виступав із сольними концертами.Зробив численні фортепіанні транскрипції сцен із опер, симфоній, каприсів Паганіні та пісень Шуберта. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а його органні твори посіли чільне місце в репертуарі органістів. Основний принцип творчості Ф. Ліста — програмність. В основі більшої частини його творів лежить поетично-сюжетний задум. За допомогою програми Ліст намагався надати мистецтву більшої доступності для слухача. А його фортепіанний стиль відкрив нову еру в історії фортепіанного мистецтва.

Завдання:

1. Зробити конспект уроку.

2. Підготувати повідомлення про одного з композиторів доби романтизму. (Можно в зошиті)

Фото переслати у Вайбер.

Завдання для 6 класу за 27.03 та 03.04

Рондо. Сюїта

Ознайомлення з історією виникнення музичної форми рондо.

1. Форма рондо спершу з'явилася в літературі – це назва строфічної організації вірша, яка склалася у середньовічній французькій поезії. У музиці  рондо виникло в 17 столітті. Особливість рондо полягає в тому, що це не лише камерно-інструментальний жанр, але й певна будова музики

2. Музична форма,що виникла з пісень-хороводів середньовічної Франції,в яких  відбувалося чергування співу солістів і хору. Солісти співали різні заспіви із змінною мелодією( епізоди), а хор незмінний однаковий приспів (рефрен). Починався хоровод із співу хору і хором закінчувався, утворюючи «коло», що і означає в перекладі слово «рондо».

Рондо - це музична форма де відбувається чергування рефрену(постійної частини) та епізодів (змінної частини).

Сьогодні на уроці ми будемо слухати та аналізувати музичний твір Моцарта «Рондо в турецькому стилі». Це третя частина фортепіанної Сонати ля мажор і вона має свої особливості, що полягають в її надзвичайній популярності, назві, та музичній формі.

Моцарт як справжній геній був новатор і любив різні експерименти, тому рондо в турецькому стилі композитор відступає від будови класичного рондо і починає свій твір не з рефрену, а з епізоду,  при чому  і рефрени і епізоди кожний раз повторюються двічі.

Історія популярності «Рондо в турецькому стилі» В.А.Моцарта. 

·                    Пройшло двісті років, але музика «Rondo ala turco» залишається популярним. Щоб зрозуміти таємницю його популярності зробимо невеликий екскурс в історію.  Австрійці 18 століття ( саме тоді жив Моцарт)захоплювалися музикою турецьких військових оркестрів. Турція та Австрія були давніми й найлютішими ворогами і воювали з перервами з початку 16 ст. до 18 ст.

·         Однак не зважаючи на постійну ворожнечу австрійці дуже цікавилися турецькою культурою і музикою. Вперше вони познайомилися з грою турецьких музикантів у 1699р.коли до Відня прибула турецька делегація, щоб відсвяткувати підписання Карловицької мирної угоди. Охорону делегації несли яничари, а супроводжував військовий оркестр, який дав кілька публічних концертів для віденців. Австрійці були в такому захопленні що намагалися імітувати турецьку музику на європейських музичних інструментах. З`явились і фальшиві турецькі оркестри, коли корінні австріяки вдягались у яничарський одяг, і грали на привезених з Турції музичних інструментах.

Дуже вдало передав В.А.Моцарт стилістику турецької військової музики в 3 частині фортепіанної Сонати ля мажор за що слухачі дали їй назву «Турецький марш». Згодом «Турецький марш» відокремився від Сонати і почав самостійне концертне життя .

 Раніше, турецькі яничари ніколи під музику строєм не ходили. Музику грали перед боєм, під час бою, і після бою, щоб відсвяткувати перемогу, а також під час урочистих заходів. Під час парадів яничари просто йшли пішки, не «в ногу», дуже часто навіть пританцьовували з вигуками .Зараз існують показові виступи.

Сюїта

Учні, чи чули ви колись різні музичні твори об’єднані між собою спільним задумом?

Швидше за все, що чули, адже такі твори є в програмі молодших класів і навіть старших груп садочків. Сьогодні ми поговоримо про сюїти, а також обов’язково послухаємо їх та познайомимося з представниками які творили в цьому цікавому музичному жанрі.

Нерідко композитори створюють сюїти, які складаються з багатьох частин – п’єс, що, як правило, пов’язані за змістом спільною програмою чи єдиною темою. Найчастіше частини сюїти дуже відрізняються одна від одної, будуються за контрастом. У цьому полягає основна відмінність сюїти від інших жанрів інструментальної музики (сонати, симфонії, концерту), де кожна вступна частина доповнює і продовжує попередню, а перехди між ними плавні, ледь помітні.

Отже, сюїта – це жанр інструментальної музики, 

музичний твір, що складається з самостійних контрасних 

частин, об’єднаних спільним художнім задумом або 

програмою.

Слухання Шарль Каміль Сен-Санс Сюїта Карнавал тварин.

«Карнавал тварин»— сюїта («зоологічна фантазія») для камерного ансамблю Каміля Сен-Санса. Складається з 14 частин.

1.           «Вступ і Королівський марш лева» — фр.Introduction et Marche Royale du lion. У короткій інтродукції після тремоло двох фортепіано струнні вступають з основною темою, а після розходяться глісандо по всьому фортепіанному діапазону. Починається марш, в якому звучать фанфари, виконувані на фортепіано, і грубуваті хроматичні ходи, що зображують гарчання лева.

2.           «Кури та півні» — фр. Poules et Coqs. Кларнет, скрипки, альт, фортепіано. Настирливі повторювані звуки, що зображують квоктання курей, перемежовуються з мотивом півнячого кукурікання. «Курячий» мотив взято з клавесинової сюїти Франсуа Куперена.

3.           «Антилопи» (швидкі тварини) — фр. Hémiones (animaux véloces)^[2]. Два фортепіано виконують швидкі пасажі.

4.           «Черепахи» — фр. Tortues. Струнні і два фортепіано. Цитується канкан з оперети Оффенбаха «Орфей у пеклі», але уповільнений в кілька разів, що створює комічний ефект.

5.           «Слон» ― фр. Eléphant). Контрабас і два фортепіано. Вальсоподібна мелодія, гра контрабасом, заснована на запозиченнях двох тем: танцю сільфія з драматичної легенди Берліоза «Засудження Фауста» і Скерцо з музики Мендельсона до комедії «Сон в літню ніч». Комізм полягає в тому, що музика, що замислювався як легка і повітряна і в оригіналі виконується інструментами високого регістру, передана нерухливому інструменту, і звучить у нижній частині діапазону, зображуючи танцюючого слона.

6.           «Кенгуру» — фр. Kangourous. Два фортепіано. Гострі стакатні звучання з форшлагами зображують стрибки кенгуру.

7.           «Акваріум» — фр. Aquarium. Флейта, скляна гармоніка, струнні, фортепіано. Звучання флейти, що грає мелодію, відтіняється «булькаючими» звучаннями і глісандо у фортепіано і скляної гармоніки, створюючи картину акваріума.

8.           «Персонажі з довгими вухами» — фр. Personnages à longes oreilles. Скрипки чергуванням дуже високих і дуже низьких звуків зображують ослиний крик.

9.           «Зозуля в глибині лісу» — фр. Le coucou au fond des bois. Кларнет і два фортепіано. На тлі розмірених акордів у фортепіано, що зображують ліс, кларнет (який, згідно з вказівкою автора, розміщується за лаштунками) періодично грає два звуки, подібні куванню зозулі.

10.        «Пташник» — фр. Volière. Флейта, струнні і два фортепіано. На тлі «шелестить» тремоло у струнних флейта грає мелодію з трелями і стрибками, зображаючи пташиний спів.

11.        «Піаністи» — фр. Pianistes. Два фортепіано у супроводі струнних грають гами і вправи в стилі Ганон або Черні. Ця частина без перерви переходить у наступну.

12.        «Викопні» — фр. Fossiles. Кларнет, ксилофон, два фортепіано і струнні. Сен-Санс цитує власну симфонічну поему «Танець смерті», дитячі пісеньки «Ah! vous dirai-je, maman» і «Au clair de la lune», а також каватину Розіни з опери Россіні «Севільський цирульник».

13.        «Лебідь» — фр. Le Cygne. Віолончель і два фортепіано. Співуча мелодія у віолончелі зображує плавний рух лебедя поверхнею води, а фігурації у фортепіано — брижі на ній. На музику «Лебедя» хореограф Михайло Фокін в 1907 році поставив знаменитий балетний номер «Вмираючий лебідь» для Анни Павлової. Сен-Санс був здивований таким трактуванням — в його п'єсі лебідь не вмирає — але не заперечував проти неї.

14.        «Фінал» — фр. Finale. Виконує весь ансамбль. Весела і легка головна тема перемежовується мотивами з попередніх частин.

Завдання.

1. Зробити конспект головних понять рондо та сюїта

2. Підготовити повідомлення в зошиті про Вольфганга Амадея Моцарта та Шарль Каміль Сен-Санса

Фото зошита перслати у Вайбер

Завдання для 5 класу за 27.03 та 03.04

Музика в кіномистецтві

Кіномистецтво – одне з наймолодших серед усіх видів мистецтв. Воно поєднує в собі ознаки літератури, театру, музики, образотворчого мистецтва.

Музика відіграє важливу роль у кіномистецтві. Вона звучить не тільки в музичних фільмах, у художньому та документальному кіно, а і обов’язково в мюзиклах.

Мюзикл – це музична вистава, в якій поєднується на основі літературного сюжету різноманітні виражальні можливості музичного, хореографічного, драматичного та оперного мистецтва.(Перегляд фрагменту з мюзиклу «Звуки музики»)

Відповісти на питання в зошиті: 

1. чи сподобався вам фрагмент із мюзиклу?

2. чи дивились ви коли-небудь мюзикли?

3. До якого жанру відноситься пісня?

У 1965 році американський режисер Роберт Уайз представив глядачам художній фільм «Звуки музики». Фільм (подія якого відбувається в 1938 році в Австрії) був створений на основі одного з найкращих мюзиклів композитора Роберта Роджерса. 

Головна героїня фільму – Марія, влаштувалася гувернанткою в багатодітну сім’ю, де виховувалося семеро дітей, в яких не було матері. Діти були неслухняні, непосидючі, дуже веселі – жоден вихователь не міг з ними впоратися. Марія дуже любила музику, гарно співала і складала для дітей прості захоплюючі пісні. Діти полюбили в музику. Завдяки музиці вони стали веселими, життєрадісними і перестали бешкетувати, стали слухняними і створили гарний сімейний ансамбль. Музика посідає головне місце в сюжеті фільму. Весела дитяча пісенька «До-ре-мі» - звучить так часто та яскраво, що стала майже справжньою дієвою особою. Завдяки музиці відбувається найважливіші, інколи – дуже тривожні події сюжету. 

Ви, мабуть, чули що перші фільми були німими і тому супроводжувалися грою піаніста, який повинен був своєю грою допомогти глядачам зрозуміти зміст кіно. Саме музика в кінофільмах розкриває внутрішній глибинний сенс екранної дії. Подивіться, будь-ласка, фільм з Чарлі Чапліном.

Завдання

1. Записати конспект в зошиті (головні питання виділені жовтим кольором)

2. Відповісти на питання в зошиті.

Фото переслати у Вайбер.

Завдання для 7 класу за 31.03.та 07.04

Музика в мультиплікації

Українська анімація

1. Переглянути відео (Дуже уважно!!!) 

2. Пройти тест за посиланням https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=193024

3. Опрацювати в підручнику стор. 105-111. Зробити конспект головних понять.

Завдання для 8 класу за 19.03.2020 та 26.03.2020

Романтизм в образотворчому мистецтві.

        

          Тема нашого уроку пов’язана з мистецтвом стилю романтизм. Упродовж ΧIΧ ст. мистецтво у країнах Європи отримує нові соціальні імпульси. На арені суспільного життя з’явилися нові енергійні дійові постаті – прошарок інтелігенції. Наукові відкриття спричинили руйнування традиційних стабільних уявлень про світобудову, притаманні Просвітництву. Як вплинули ці зміни на розвиток мистецтва? 

           Новими критеріями мистецтва ΧIΧ ст. стали свобода самовираження, підвищена увага до індивідуальних, неповторних рис людини, природність, щирість і розкутість. Романтики відкидали раціоналізм і практицизм Просвітництва як механістичний, без особистісний та штучний, віддаючи перевагу емоційності вираження натхнення.

         Романтизм (фр. romantisme) - ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці ΧVIII століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.

Першим, кому вдалося закріпити новий напрям, був Теодор Жеріко – палки прихильник героїки наполеонівської доби. Його картина « Поранений кірасир» стала викликом королівському дому та виразом почуттів народу. Герой картини не виглядає переможеним. Вимушений полишити поле бою, він сповнений гідності. Геро ледь утримує коня, але міцно стискає у руці зброю. Художник показав доблесного воїна на межі загибелі. Образи ніби символізували долю Наполеона – від яскравих перемог до краху. Яскраві кольори, точні лінії, емоційність картини привертають увагу публіки.  

 Романтизм зародився як літературна течія, а згодом поширився на музичне мистецтво. В образотворчому мистецтві найяскравіше виявився у живописі та графіці, менше – в архітектурі. Улюбленими мотивами художників стали гірські пейзажі й мальовничі руїни. Розвиток романтизму в живописі відбувався в гострій полеміці з прихильниками класицизму.

Характерні ознаки романтизму.

·         1. заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини;

·        2. увага до особистості, її індивідуальних рис;

·        3. неприйняття буденності й звеличення «життя духу»; 

·    4. наявність провідних мотивів самостійності, світової скорботи (національної туги) та романтичного бунту, нескореності, історизму та захоплення фольклором.

   Романтики докоряли своїм попередникам холодною розсудливістю й відсутністю руху життя. Романтична художня система ґрунтувалася на синтезі мистецтва, філософії, релігії. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Романтизм співіснував з пізнім класицизмом, академізмом. Мав впливи на сучасні йому:

·         Історичний живопис

·         портрет

·         гравюру

·         архітектуру

·         музику

·         літературу

Першим, кому вдалося закріпити новий напрям, був Теодор Жеріко  

– палкий прихильник героїки наполеонівської доби. Його картина «Поранений кірасир» стала викликом королівському дому та виразом почуттів народу. Герой картини не виглядає переможеним. Вимушений полишити поле бою, він сповнений гідності. Геро ледь утримує коня, але міцно стискає у руці зброю. Художник показав доблесного воїна на межі загибелі. Образи ніби символізували долю Наполеона – від яскравих перемог до краху. Яскраві кольори, точні лінії, емоційність картини привертають увагу публіки.  

Ежен Делакруа – французький живописець і графік, який зображував сюжети, сповнені драматизму та внутрішньої напруженості. 

Органічний синтез героїчної діяльності й символіки, романтичної мрії про свободу художник утілив у картині «Свобода на барикадах», зобразивши реальних учасників липневої революції 1830 р. поряд з алегоричною фігурою Свободи. Вона веде людей в атаку на королівські багнети. На бурхливі події в Парижі Делакруа відгукнувся картиною «Свобода веде народ на барикади». В картині дивним чином поєднані фігури міфологічні (алегорія Свободи з прапором Франції) з фігурами брутальної дійсності (Гаврош, мосьє в капелюху болівар, трупи розстріляних). Сенсацією ставали різні картини Делакруа. Здається, його «Свобода» стала сенсацією на всі віки, а не тільки в бурхливі 1830-ті. Ще дивнішим стала звістка про придбання полотна у Лувр. Це було офіційне визнання митця, але буржуазне суспільство зустрічає картину осудом й досі.

   Особливе місце серед історичних картин Делакруа посіло полотно «Захоплення хрестоносцями Костянтинополя» (1841, Лувр). Це давній сюжет в мистецтві Західної Європи. Його розробляли ще в Середньовіччі на мініатюрах в рукописах. Делакруа створить полотно розміром 4 на 5 метрів, котре буде пов'язане з мініатюрами лише сюжетом. Воно цілком самостійне з композицією.

Майстром європейського романтизму, творцем романтичного пейзажу є Каспар Давид Фрідріх. 

Його картина  «На вітрильнику» кожного глядача робить учасником зображеної сцени. Доробок митця містить живопис олією, малюнки сепією. Саме пейзажі в техніці сепії зажили найбільшої слави. У нескінченний простір морського пейзажу, гір, гаваней, лісових хащів або полів Фрідріх вводить людські фігури, що підсилюють відчуття комічності природи його полотен. Художник – романтик трактує життя людини й природи як щось цілісне, підвладне проявам божественної сили.

Завдання

1. Зробити конспект в зошиті за даними лекції.

2. Відповісти на питання в зошиті

1) До якого жанру можна віднести картину «Поранений кірасир» ? За допомогою яких засобів  виразності Жеріко передав настрій картини?

2) Що вас вразило в картині Е. Делакруа? Які емоції вона викликає?

Фото конспекту та відповідей надіслати в Вайбер до 31.03.2020